Суспільство

В атмосфері наближення Великодня

Яскравим світлом усі куточки її душі освічує праця над писанкою. Великдень – післязавтра, а в самбірчанки Оксани Білик цей символ Христового Воскресіння вже виблискує радістю.

На теренах Прикарпаття, а може, й усієї Галичини, ця скромна майстриня-писанкарка виглядає неперевершеною. Це вміння у спадок дала їй мати, а дочка, ставши педагогом, поширює його як базцінний чар.

Художню освіту (тоді ще Оксана Ясінська) почала здобувати в рідномі місті у студії Миколи Прокопенка. Подорослішавши, вивчала, як вид мистецтва, архітектуру, а завершила своє творче уподобання на художньо-графічному факультеті Івано-Франківського педінституту ім. Василя Стефаника.

У Самбірське педагогічне училище прийшла за скеруванням і донині в ньому працює. Викладає образотворче та декоративне мистецтво, художнє конструювання, а також веде факультатив з писанкарства. Одне слово, пам’ятає, чим наділила рідна ненька.

Студенти горнуться до Оксани Михайлівни, бо одержують додатковий фах, набираються умінь до самовдосконалення. Скажімо, випускниця Оксана Гальків веде при ЦПО гурток писанкарства та бісероплетіння. Минулого вівторка цей позашкільний заклад організував комплексну виставку, де, як сподівалися, були твори і її вихованців.

Змістовні роботи характеризують Ірину Калиту. Вона виявила неабияку творчість: з метою запровадження та утвердження писанкарства художньо опрацювала карту України, яка наочно демонструє регіони, в яких цей жанр прикладного мистецтва набув громадянства, тобто прижився.

Тамтої п’ятниці на запрошення Калинівського НВК Оксана Білик їздила на майстер-клас, який вміло провели її студентки-писанкарки Влада Бойко та Христина Лагдан. А ось подія, яка приємно вразить багатьох: дипломну роботу з писанкарства готує її підопічний, юнак із Ралівки, Олег Бірецький. Отак!

Пані Оксана багато працює над засвоєнням студентами різних технік виконання писанок – від воскового розпису до аплікації і мальванки тощо. Сама ж наразі засвоює наскрізну різьбу, адже робота над писанками у Ясінських вважалася сімейною традицією. Тому добре, що вона не зникла, а надійно перейшла до Біликів. Відтак культивується поміж учнівською та студентською молоддю, завдячуючи їх одержимій наставниці.

Зараз на сторінці

На сайті 167 гостей та користувачі відсутні

Користувачі
3
Статті
251
Перегляди статей
288863
FB
G+